31 січня минає шоста річниця з Дня загибилі воїна - атовця Михайла Григоришина !
Подвиг Михайла Григоришина: Спасав чужі життя, своє – не зміг !
31 січня минає шоста річниця з Дня загибилі воїна - атовця Михайла Григоришина !
Михайло Васильович Григоришин народився 28 квітня 1990 року в селі Панівці Борщівського району, Тернопільської області. Був старанним учнем – відмінником у школі, студентом вузу, солдатом-десантником строкової служби, щирим другом, помічником для батька, піклувальником для матері, старшим братом для сестрички, надією для бабусі, гордістю великої родини.
28 квітня 2015 року Михайлу Григоришину виповнилося б 25… Пройшов усі найгарячіші точки в АТО: в Іловайську, Мар’їнці, Антонівці, Донецьку, Чорнухіно. У цих боях він відзначився як безстрашний воїн, адже на своїх плечах виносив із поля бою тіла загиблих, а також поранених, рятуючи їм життя.
Він мав мрію стати висококваліфікованим спеціалістом – знавцем юридичної справи, коханим чоловіком, люблячим батьком, опорою для дорогих батьків.
В ніч на 31 січня 2015 Андрій Прошак з Івано-Франківщини їхав в сусіднє село машиною та попав на засідку. Зав’язався бій, в якому він загинув. 31 січня у дзот бійців із боку противника влучив снаряд, який і забрав життя двох воїнів: Михайла Григоришина та його побратима Сергія Матусевича. Командир бригади Олег Довгий, ціною власного життя хотів забрати тіла, але від кулі снайпера сам загинув.
Тоді батьки ще не знали, що Михайла вже не має, бо ще ввечері 30 січня вони розмовляли із своїм сином по телефону. Він спокійно сказав: «Вернуся, де я дінуся». Це були його останні слова… 1 лютого, мама солдата подзвонила до його товариша і почула найстрашніші слова в своєму житті: «Мені дуже жаль, але Міша загинув».
Міша – один із найвідданіших юнаків, що перебували в зоні АТО з квітня 2014, один із тих, котрі полягли в запеклому бою за свою Батьківщину, за свій народ, за кожного з нас, за наше майбутнє.
Указом Президента України нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно. Це лише символ поваги і вдячності від тих, за кого він віддав своє життя. 21 листопада 2015 року в центрі с.Панівці Борщівського району відкрито пам’ятну дошку на честь Героя України Михайла Григоришина !
Нагадаю, він став другим серед наших земляків після Петра Андруника із Мельнице-Подільської, кого ми втратили на цій війні. Вічна пам,ять Героям! І Вічна Слава !
З повагою Мельнице-Подільський селищний голова
Володимир Боднарчук !
